Суспільство, яке ми творимо самі...

Суспільство...Люди...Світ...
Що відбувається зі мною?
І наче довгий, чорний змій
В душі ворушить головою...

Ворушиться в душі, на серці,
Повзе по венах, і знищує твій мозок.
Росте в геометричній прогресії.
Він випиває кров і залишає тільки воду...

І кров тепер - вода.
І нащо нам оте життя?
Оточує нас бруд, і жах, й насильство,
А ми всі гордо кажемо:«суспільство!»

Таке суспільство, ми творимо його самі!
Невже не соромно вам за таке творіння???
Усі перебувають ніби в напівсні...
Схаменіться! Що ж передамо наступним поколінням?

Нічого!...нема вже що передавати!
І мабуть пізно щось вже виправляти
Я більше вже не хочу це писати,
Мабуть докурю й піду спати...